Менора у Дробицькому Яру на околиці Харкова після російського обстрілу 26 березня 2022
Повномасштабна війна Росії проти України триває майже три роки. Її руйнівний вплив нарівні з усіма українцями відчувають на собі українські євреї. Як довго ще може тривати найбільша за останні вісімдесят років війна в Європі, обговорювалося на п'ятому Kyiv Jewish Forum, що відбувся нещодавно у Вашингтоні.
The Jerusalem Post виступав партнером Єврейської конфедерації України в організації цього міжнародного саміту.
Поділитися своїми враженнями від почутого на форумі та підбити підсумки року для єврейської громади України ми попросили президента ЄКУ, віце-президента Всесвітнього Єврейського Конгресу та Європейського Єврейського Конгресу Бориса Ложкіна.
- З яким настроєм українські євреї закінчують цей рік і чого чекають від 2025-го?
- Настрій такий самий, як і у всіх українців: вистояти. Ізраїльтянам легко уявити, в якому становищі перебувають українці. Тому що Ізраїль зі стану війни практично не виходить усі 76 років своєї незалежності. А от представникам інших країн, якщо це не колишній радянський блок, не так просто зрозуміти, від кого захищається Україна. І від чого українці захищають усю Європу та й світ взагалі.
Ми в Європі, ізраїльтяни – на Близькому Сході. Водночас ми сьогодні протистоїмо загрозі, з якою світ не стикався з часів Другої світової війни. І просто зобов'язані перемогти. Іншого варіанту як українці, так і ізраїльтяни не мають. Як казала Голда Меїр: «Наші вороги бажають нас знищити, ми хочемо жити. Це не залишає багато місця для компромісу». Підходить до ситуації як в Україні, так і Ізраїлі.
- Ви згадали Голду Меїр. Вона народилася в Києві, чи не так?
- Правильно. Меїр далеко не єдина, хто народився в Україні, і згодом зробив помітний внесок у заснування та становлення Ізраїлю. Але її приклад, мабуть, один із найбільш промовистих.
У січні цього року ЄКУ організувала прокат української версії фільму «Голда» про четвертого прем'єр-міністра Ізраїлю. Окрім цього, ми також вперше українською мовою видали мемуари Голди Меїр «Моє життя».
Вони вийшли у започаткованій ЄКУ книжковій серії «Єврейська бібліотека». Для цієї серії ми відбираємо твори про євреїв та Ізраїль, які стали світовими бестселерами, але при цьому раніше не видавалися українською мовою. У «Єврейській бібліотеці» вперше публікуються їхні українські переклади.
2021 року серію відкрила книга доктора Даніеля Гордіса «Ізраїль. Історія відродження нації». На сьогоднішній день у «Єврейській бібліотеці» вийшло вже п'ять книг. В Україні вони мають великий попит. Українці хочуть знати більше про історію та культуру євреїв, з якими разом живуть понад тисячу років.
Одна із книг серії – «Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки» Міхаеля Бар-Зохара та Ніссіма Мішаля - два роки поспіль ставала бестселером на українському книжковому ринку. Цього року ми випустили продовження – "Амазонки Моссаду". Незабаром вийде з друку Rise and Kill First Ронена Бергмана. Далі буде видано автобіографічну історію боротьби з радянським режимом Натана Щаранського «Не вбоюся зла». Хоча знаменитий радянський дисидент та видатний політичний діяч Ізраїлю написав її ще наприкінці 1980-х, українською мовою вона раніше не видавалася. У «Єврейській бібліотеці» це станеться вперше.
Будуть також інші книги.
12 липня 2022 року. Боєць ЗСУ на передовій з книгою «Єврейської бібліотеки» «Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки».
Впевнений, що чим більше ми розповідатимемо українцям про євреїв та Ізраїль, тим меншим буде рівень антисемітизму. Хоча він в Україні, на щастя, сьогодні і без того один із найнижчих у Європі.
- Повернімося до Kyiv Jewish Forum. Другий рік поспіль провідним елементом форуму стала зруйнована росіянами Менора. Розкажіть про неї докладніше.
- Понівечена Менора, на мою думку, - один із символів цієї війни.
Монумент розташований у Дробицькому яру на околиці мого рідного Харкова. У цьому яру наприкінці 1941 – початку 1942 р. нацисти розстріляли близько 20 тисяч євреїв – в'язнів харківського гетто. Після Бабиного яру Дробицький – другий за масштабами страт євреїв на території України.
Будівництвом меморіалу керував Праведник народів світу Станіслав Іщенко. Разом зі своїм батьком Йосипом під час Голокосту він урятував понад 300 євреїв.
Станіслав помер незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення і не побачив, на що перетворили росіяни його Менору у березні 2022 року. Не почув він і абсурдних звинувачень українців у нацизмі.
Не українці обстріляли місце поховання десятків тисяч жертв Голокосту.
Не українці вбили у Харкові Бориса Романченка, в'язня нацистських концтаборів.
Ванда Об'єдкова з Маріуполя 80 років тому пережила Голокост. Але у 2022 вона померла у підвалі зруйнованого будинку від голоду та холоду, рятуючись від російських снарядів та ракет.
Член харківського Hillel Серафим Сабаранський загинув, захищаючи своє місто, також від рук росіян.
У серпні 2022 року під Бахмутом загинув брат мого близького друга-єврея. Нещодавно поховали загиблого на фронті сина Головного рабина України Моше Реувена Асмана. Тяжкі поранення отримав вихованець київської єврейської школи, резервіст ЦАХАЛ Ігор Тіш.
На жаль, я можу довго наводити такі приклади. У лавах ЗСУ борються тисячі євреїв, зокрема громадян Ізраїлю. Євреї гинуть як на фронті, так і у тилу.
Тому говорити про денацифікацію українців, як це робить російська пропаганда, просто безглуздо. Євреїв убивають аж ніяк не українці. Українські євреї – частина української політичної нації. І у них, як і в усіх українців, єдина мета, про яку я вже казав: здобути перемогу, щоб разом продовжувати жити у мирній Україні.
Менору Дробицького яру ми обов'язково відновимо. Але при цьому збережемо і сліди каліцтв, як нагадування про цю війну. Це буде меморіал, присвячений одразу двом трагедіям: Голокосту Другої світової та російському вторгненню двадцять першого століття. Єврейська конфедерація України разом із мерією Харкова вже відібрали проєкт майбутньої реставрації.
- 2025 рік може принести мир?
- Це залежить не лише від українців. 2022 року мало хто у світі вірив, що Україна протримається більше трьох днів. Закінчується вже третій рік найактивнішої фази. Але хочу нагадати: російсько-українська війна триває майже одинадцять років. Хотілося б, щоб у 2025 році було поставлено крапку. Якою вона буде, багато в чому залежить від партнерів.
- Ви маєте на увазі США?
- Не тільки, але США – насамперед. Від американської підтримки залежить не лише Україна, а й Ізраїль. Саме тому Kyiv Jewish Forum ми проводили у Вашингтоні одразу після виборів президента та Конгресу. Позиція новообраного президента Дональда Трампа багато в чому визначить подальші відносини у трикутнику США-Україна-Ізраїль і ширше: США-Європа-Близький Схід.
Цей вплив вже відчувається, хоч до інавгурації ще місяць. Спікери та гості форуму саме розглядали можливі сценарії подальшого розвитку наших конфліктів. Фізично вони можуть здатися локальними, але насправді мають глобальний характер.
Ізраїльтяни сподіваються на продовження угод Авраама та на нейтралізацію іранської загрози, включаючи проксі-формування.
Українці також розраховують на рішучі дії США, які дозволять завершити війну на вигідних для України умовах. Як буде на практиці, дізнаємось після 20 січня.
- Ще однією темою, якої не міг не торкнутися Kyiv Jewish Forum, був рівень антисемітизму, що різко зріс. Як так вийшло, що після 7 жовтня Україна виявилася чи не єдиною країною в Європі, де не було антиізраїльських та антисемітських виступів?
- Відповідь тут теж криється у наших війнах. Напад ХАМАСу на Ізраїль нагадав українцям ранок 24 лютого 2022 року, коли вся країна прокинулася від ракетних обстрілів і кордон перетнули колони російської техніки. Різанина у Реймі та інших кібуцах біля Гази нагадала про трагедії Бучі та Маріуполя. Українці просто не могли пристати на бік терористів. Тому за підтримку Ізраїлю висловилися 69%, і лише 1% – проти.
Те, що після 7 жовтня сталося в кампусах університетів у США та Європі і врешті-решт вилилося у погром в Амстердамі, обійшло Україну стороною.
В Україні та Ізраїлі сьогодні триває боротьба між демократією та тиранією – на цьому наголошували практично всі спікери Kyiv Jewish Forum. Цілком згоден. Але щоб світ не повернувся до часів, де порядки встановлюються грубою силою, українцям та ізраїльтянам потрібна допомога. Своєчасна та достатня для досягнення двох переконливих перемог.
Сподіваюся, 2025 року ми зможемо з полегшенням сказати, що небезпека залишилася позаду.