«Гуманіст і патріот Федір Вовк має посісти почесне місце в історії України», - Ложкін

Федір Вовк
30/01/2019

Нещодавно до проекту ЄКУ «Праведники мого міста» приєднався Нікополь - одне з найбільших міст Дніпропетровської області. Там з'явилася вулиця Федора Вовка - видатного нікопольця, Праведника народів світу, члена ОУН. Ось його історія.

Федір Вовк і його дружина Єлизавета Шкандель на початку 1940-х працювали вчителями. Сім'я дружила з Сарою Бакст, учителем з тієї ж школи. Сара була одружена з українцем, пара виховувала двох маленьких дітей.

17 серпня 1941 року Нікополь був окупований німцями, а за кілька місяців, 3 і 5 жовтня, в місті пройшли масові акції знищення євреїв.

Стурбований долею Сари, Федір зв'язався з її чоловіком. Той повідомив, що Сара разом з матір'ю, Єлизаветою Бакст, і дворічним племінником Володимиром, переховується. Дві сестри Сари і їх діти були розстріляні під час каральних акцій нацистів.

Самого Федора тим часом призначили головним агрономом земельного управління - окупанти мали потребу в кваліфікованих кадрах і не поспішали ними розкидатися. За деякими даними, користуючись своїм становищем, Вовк занижував реальні цифри збору врожаю, розподіляючи з колегами залишки хліба серед нужденних городян.

Федір Вовк і його дружина вирішили допомогти Сарі та її родичам. Старшого сина Сари Віктора Вовк сховав у своєму домі, для її матері дістав фальшиві документи і відправив до друзів в село Варварівка. Там до самого кінця окупації вона пропрацювала прибиральницею в школі, і ніхто не здогадувався, що вона єврейка. Маленький Володимир жив у тому ж селі, про його походження теж ніхто не дізнався.

Сама Сара протягом трьох місяців ховалася у колеги Федора Марії Мізіної. Вдень вона відсиджувалася в підвалі, а вночі піднімалася в квартиру, де могла зігрітися і помитися.

Пізніше Федору вдалося зробити фальшиві документи і для Сари. Вона поїхала до віддаленого села, і тільки Федір Вовк та його дружина знали, де Сара ховається. Незабаром Федір перевіз до неї сина Віктора. Молодший син Олександр весь період окупації прожив зі своїм батьком-українцем.

Взимку 1942/43 року Федора Вовка заарештувало гестапо. Але не за порятунок єврейської сім'ї (інакше шансів вижити не було б), а після скарги на сфальсифіковані агрономом звіти. Справу вирішив хабар - Федора випустили.

Восени 1943-го фронт наблизився до Нікополю. Розуміючи, що з поверненням радянської влади його, в кращому випадку, чекає ГУЛАГ, Вовк біжить до Західної України. Під псевдонімом Вовчук в липні 1944 року він стає одним із засновників «Української головної візвольної ради» і обирається її віце-президентом. У серпні того ж року Федір йде до Словаччини, а після закінчення війни опиняється в одному з таборів для переміщених осіб під Мюнхеном.

Сім'я Бакст повертається в Нікополь.

У Мюнхені Федір Вовк очолює Представництво українських емігрантів в ФРН, а на початку 50-х переїжджає в США. Працює спочатку на фермі, потім прибиральником в готелі. Громадську діяльність, однак, не залишає - редагує газету «Національна трибуна», протягом двох каденцій очолює політраду Українського Конгресового комітету Америки.

У радянській «Довідці про стан боротьби з учасниками підпілля ОУН на 1 жовтня 1953 р.» Федір Вовк зазначений як «видатний український націоналіст, що розшукується правоохоронними органами». Розшукуваний тим часом керував в США видавництвом «Вісник» і однойменним журналом.

Помер Федір Вовк в 1979-му в Піттсбурзі. На його могилу привезли жменю канівської землі - як символ того, що Федір назавжди залишився пов'язаний з батьківщиною, Україною.

Про подвиг Вовка мало хто знав, доки один з його учнів не розшукав Сару Бакст. 12 липня 1998 року меморіал Яд Вашем удостоїв Федора Вовка, його дружину і Марію Мізіну звання Праведників народів світу.

Гуманіст і патріот Федір Вовк має посісти почесне місце в історії України.

 

Борис Ложкін, Президент Єврейської конфедерації України